На початку
XIX ст. нова українська література дала сильний поштовх розвитку театрального
мистецтва. Українська драматургія розвивалася, ґрунтуючись на кращих здобутках
літератури, драматургічних традиціях І.Котляревського,
де народна мова вживається як літературна. Традиції Котляревського
продовжив Григорій Квітка-Основ’яненко, основоположник художньої прози в українській
літературі. Його
твори «Сватання на Гончарівці», «Шельменко — волосний писар»,
«Шельменко-денщик», «Конотопська відьма», «Маруся» присвячені зображенню життя
українського селянства й висвітлюють суперечності того часу, соціальну
нерівність. В образах своїх героїв Квітка-Основ'яненко передає характерні риси
українського народу — релігійність, покірливість, терплячість тощо. Григорій
Федорович
Квітка-Основ'яненко увійшов в історію української літератури як зачинатель і перший класик
художньої прози та побутової комедії.
14 січня 1866 року починається історія Кам'янець-Подільської міської центральної бібліотеки. В Україні шанування книги і бібліотеки іде ще з князівських часів. Перші книги в Україну завіз князь Володимир, першу бібліотеку створив Ярослав Мудрий. Нині бібліотека змінює своє обличчя і методи роботи. Бібліотеки у відповідь на потребу суспільства стають провідниками у світ інформації, де сконцентровані новітні, найгрунтовніші знання та ідеї людства.
четвер, 28 листопада 2013 р.
Корифей української драматургії
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар